Енергетична стратегія України: переваги, вади та ризики документа

Енергетична стратегія України: переваги, вади та ризики документа

Експерти: брак механізму наступності та низька якість державного управління — основні ризики реалізації Енергетичної стратегії.

Енергетична стратегія України: переваги, вади та ризики документа

Експерти: брак механізму наступності та низька якість державного управління — основні ризики реалізації Енергетичної стратегії.

18 серпня 2017 року Кабінет Міністрів затвердив «Енергетичну стратегію України до 2035 року: «Безпека, Енергоефективність, Конкурентоспроможність» (НЕС).

Документ визначив мету, завдання та механізми виведення паливно-енергетичного комплексу країни на принципово новий, якісний рівень розвитку.

Головні з них — диверсифікація постачань ресурсів і технологій; підвищення енергетичної ефективності; розвиток відновлюваної енергетики; впровадження нової моделі функціонування вугільної галузі; інтеграція енергетичних ринків України та Європейського Союзу і, нарешті, забезпечення сталого функціонування енергетики.

За підсумками реалізації зазначених у Стратегії завдань заплановано досягти зниження енергоємності ВВП України більш ніж удвічі.

Імплементацію НЕС передбачено здійснити в три етапи.

1-й етап — реформування енергосектору до 2020 року. У зазначений термін поставлено за мету завершити імплементацію Третього енергетичного пакета. Також на цьому етапі заплановано завершити інституційну інтеграцію України в ENTSO-G, а також здійснити більшу частину заходів з інтеграції ОЕС України в ENTSO-Е.

У цей період Стратегія ставить завдання створення ринку вугільної продукції. На першому етапі очікується збільшення частки ВДЕ в кінцевому споживанні електроенергії до 11%.

2 етап — оптимізація та інноваційний розвиток енергетичної інфраструктури до 2025 року. На цьому етапі, зокрема, поставлено за мету інтегрувати ОЕС України із зоною континентальної Європи ENTSO-Е в режимі експлуатації й повна інтеграція української ГТС у європейську систему транспортування газу ENTSO-G. У газовому секторі на цьому етапі очікується покриття внутрішніх потреб у природному газі завдяки внутрішнім ресурсам.

3 етап — забезпечення сталого розвитку до 2035 року. Цей етап спрямований на інноваційний розвиток енергетичного сектору й будівництво нової генерації. Вугільний сектор у цей період має досягти конкурентних і прозорих умов функціонування.

Яке значення для галузі має сам факт розроблення й ухвалення Енергетичної стратегії? Які переваги й мінуси документа? Які основні ризики чекають уряд на шляху реалізації поставлених в Енергетичній стратегії цілей? Ці питання Енергореформа адресувала експертам галузі.

Геннадій Рябцев, директор спеціальних проектів НТЦ «Психея»

Перевага документа — визначено пріоритети енергетичної політики держави. Вони можуть пізніше змінюватися, коригуватися, але нині вони такі, що визначені в НЕС. І під ці пріоритети побудовано дерево цілей. Тобто визначено, куди ми йдемо й що нам потрібно зробити, щоби досягти цих цілей.

Крім того, у затвердженому документі вперше поставлені завдання не перед галуззю, а перед урядом. Нинішня Енергетична стратегія — це державний документ, а не документ, який розроблений представниками галузі для галузі.

Також уперше в Енергетичній стратегії мета політики не була відокремлена від її завдань, а сформували нехай недосконале, але «дерево цілей». У нинішньому документі також уперше, з використанням комплексних індикаторів, визначено цільовий стан ПЕК, а не запропонований набір виробничих показників, недосяжних за наявних ресурсів. До переваг документа треба віднести те, що в стратегії запропоновані механізми запланованих змін, а не хаотичний набір лобістських побажань.

Попередня стратегія була розроблена 2001 року, а затверджена 2006 року. А на початку 2000-х пройшла масова приватизація енергооб’єктів. Оскільки тоді в стратегії був зроблений акцент на керування галуззю, тому ті завдання, які були зазначені в документі, були недосяжні. Адже якщо об’єкти енергетики приватизовані, то цього разу треба говорити про регулювання в галузі, а не управління. Ті зміни, які відбулися 2014 року, дали змогу сформулювати новий запит перед галуззю. І цей новий запит знайшов віддзеркалення в НЕС.

Виклик, що стоїть перед енергетичною спільнотою сьогодні — сформулювати конкретні завдання органам влади, виконання яких дасть змогу досягти стратегічних цілей. Важливо, щоби цей документ набув конкретних, відчутних, вимірних і визначених у часі обрисів. Це все буде сформульовано в дорожній карті реформ.

Юрій Саква, перший заступник голови ради Всеукраїнської енергетичної асамблеї

Головний ризик для стратегії в Україні завжди один — дуже низька якість державного управління. Нинішня Енергетична стратегія ухвалена Кабінетом Міністрів, а це означає, що вона може бути скасована наступним Кабміном. Завтра може змінитися уряд і ухвалену НЕС викинуть у кошик. Механізму спадковості стратегії немає. Вважаю, що потрібно законодавчо «втягнути» НЕС у документи, які мають статус довговічних — закони. Єдиний законодавчий орган у країні — Верховна Рада. Я прихильник того, щоб Енергетична стратегія була схвалена вищим законодавчим органом країни. Якщо документ буде схвалений депутатами — це додасть йому статусу.

Олександр Селіщев, директор зі стратегії та розвитку бізнесу ДТЕК

Ухвалення нової Енергостратегії — це, безумовно, позитивний крок. Це декларація того, що держава має намір розвивати енергетику системно, зважаючи на глобальні і внутрішні тенденції.

Завдяки тому, що до розроблення документа були залучені всі зацікавлені сторони, він вийшов досить збалансованим і «тверезим». З одного боку, робиться безумовний акцент на активному розвитку відновлюваної енергетики, частка якої набагато зросте — до 25%.

З другого боку, є чітке розуміння, що традиційні джерела енергії ще довго матимуть велику вагу в енергобалансі. Тому не менш важливо повністю забезпечити себе українським газом і вугіллям, створювати можливості для реконструкції й будівництва енергоблоків теплової та атомної генерації.

З третього боку, велика увага приділяється енергоефективності.

Тепер завдання держави — знайти інструменти, які дадуть змогу рухатися згідно з визначеними векторами. Для розвитку відновлюваної енергетики важливо гарантувати стабільність регуляторного середовища та тарифної політики. Для газу — забезпечити виставлення ділянок із нерозподіленого фонду на прозорі аукціони. Що стосується електроенергетики — мають бути стимули для модернізації обладнання, підвищення ефективності та екологічності роботи енергоблоків.

Ми бачили вже не один гарний план, який так і залишився на папері. Такий ризик є і сьогодні. Щоби цього не сталося, потрібен постійний контроль із боку профільного міністерства й керівництва країни.

Вадим Расовський, головний інженер ЗАТ «Укргідроенерго»

Якщо порівнювати з попередньою Енергетичною стратегією, то в частині гідроенергетики все залишилося без істотних змін. На період до 2035 року передбачається й будівництво нових об’єктів, і модернізація або реконструкція наявних. З нових об’єктів — це будівництво Канівської ГАЕС, завершення будівництва Дністровської ГАЕС, спорудження Каховської ГЕС-2 і добудовування Ташликської ГАЕС. Крім того, стратегією передбачається проведення техніко-економічного обґрунтування будівництва Верхньодністровського каскаду.

Будівництво цих об’єктів зміцнить енергетичну безпеку країни, сприятиме досягненню її енергетичної незалежності та розвитку загалом.

Та частина стратегії, яка стосується гідроенергетики, обов’язково має бути реалізована, якщо ми хочемо увійти в об’єднану енергосистему Європи. В Енергостратегії позначена мета — довести регулювальні потужності в загальному енергобалансі енергосистеми України до 15%, що удвічі більше, ніж зараз. Зараз питома вага атомної енергетики в загальному виробітку зростає через скорочення виробництва ТЕС, і, відповідно, зростає потреба в балансувальних потужностях.

Людвіг Литвинський, директор ДП «Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування» (ДНІЦ СКАР)

Якщо порівнювати нинішню енергостратегію з попередньою, то вона враховує ті суттєві зміни, які відбулися в економіці та енергетиці країни. Я не вважаю, що попередня стратегія була гарною, і я не сказав би, що нинішня найдосконаліша.

Як і попередні стратегічні документи, нинішня Енергостратегія навряд чи буде цілком здійснена. Зокрема, якщо будівництво потужностей відновлюваної енергетики буде реалізовано, як заплановано, то за нинішніх «зелених» тарифів це буде тільки на шкоду економіці країни. Позитивним моментом є те, що в частині атомної енергетики енергостратегії передбачено будівництво двох блоків Хмельницької АЕС.