МАРИНА ПЕТРОВ: завдання ЄБРР допомогти всім сісти за стіл переговорів і домовитися про продовження енергореформи в Україні

МАРИНА ПЕТРОВ: завдання ЄБРР допомогти всім сісти за стіл переговорів і домовитися про продовження енергореформи в Україні

Заступник директора Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР) Марина Петров. Призначена на цю посаду 19 січня 2015 року. Розпочавши свою кар’єру в ЄБРР 1995 року, вона була серед тих, хто відкривав Постійне представництво ЄБРР у Молдові. 2001 року Марина перейшла в департамент фінансових інститутів спочатку в Лондоні, а потім у Москві. 2009 року Марина була призначена головою офісу в Санкт-Петербурзі, який відповідає за діяльність ЄБРР у Північно-Західному федеральному окрузі Росії. У Росії вона також була членом наглядових рад декількох фінансових установ та інвестиційних фондів.

МАРИНА ПЕТРОВ: завдання ЄБРР допомогти всім сісти за стіл переговорів і домовитися про продовження енергореформи в Україні

Заступник директора Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР) Марина Петров. Призначена на цю посаду 19 січня 2015 року. Розпочавши свою кар’єру в ЄБРР 1995 року, вона була серед тих, хто відкривав Постійне представництво ЄБРР у Молдові. 2001 року Марина перейшла в департамент фінансових інститутів спочатку в Лондоні, а потім у Москві. 2009 року Марина була призначена головою офісу в Санкт-Петербурзі, який відповідає за діяльність ЄБРР у Північно-Західному федеральному окрузі Росії. У Росії вона також була членом наглядових рад декількох фінансових установ та інвестиційних фондів.

З Мариною Петров кореспондент Енергореформи поговорив про проблеми й ризики, які підстерігають енергетичний сектор країни на етапі його реформування.

Ситуація з відставкою членів наглядової ради НАК «Нафтогаз України» і зривом ротації членів НКРЕКП розкрила суперечності щодо шляху реформи в енергетичному секторі України. Хто в цій ситуації має взяти на себе відповідальність і стати хедлайнером процесу реформ в Україні?

У цій справі не може бути один хедлайнер. Мають бути об’єднані зусилля всіх гілок влади та співпраця між ними для впровадження позитивних змін. На нинішньому етапі реформування дуже важлива командна робота. В енергетиці ми, до речі, спостерігаємо такий злагоджений стиль роботи. Наприклад, Комітет Верховної Ради з ПЕК застосовує такий метод: він перед голосуванням за якийсь важливий законопроект створює комунікаційні платформи, на яких відбуваються досягнення домовленостей між регулятором, Мінпаливвугілля, основними гравцями на ринку, основними донорами, коли є такі майданчики, на яких ми можемо домовитися про спільний порядок денний — це дуже допомагає просуванню реформи.

Дійсно, закон «Про ринок електроенергії» ухвалений здебільшого завдяки активності Комітету Верховної Ради з ПЕК. Що далі? Його імплементація залежить від уряду та регулятора. Коли реально в Україні буде запроваджено ринок електроенергії європейського зразка?

Як відомо, Кабінет Міністрів створив Координаційний центр (КЦ) із впровадження нового ринку електричної енергії. Передбачається, що закон «Про ринок електроенергії» буде імплементований упродовж півтора року. Можливо, що цей процес забере більше часу. Адже уряд має багато роботи. І ще одна обставина, на яку я б хотіла звернути увагу. Навіть якщо всі механізми, які передбачені законом, будуть імплементовані, залишається ще дуже серйозна проблема: в Україні приблизно 60% всієї електроенергії виробляє НАЕК «Енергоатом». Разом із компанією ДТЕК їхня частка в обсязі генерації електроенергії становить понад 80%. Тому вже зараз дуже важливо починати діалог про те, у який спосіб буде формуватися енергетичний ринок у разі наявності таких великих гравців на ньому. На жаль, ця тема мало обговорюється.

Що в цій ситуації робить ЄБРР? Банк підтримує «зелену» енергетику в Україні. Збільшення її частки має призвести до зменшення частки традиційних виробників енергії. Це не єдине, що має відбуватися. Зараз готується приватизація ПАТ «Центренерго», і ми сподіваємося, що після того, як буде продано цей актив, на енергоринок прийдуть нові гравці, а не відбудеться консолідація наявних. Адже важливою умовою здорового, правильно робочого ринку, якраз є наявність на ньому безлічі гравців.

Як може вплинути на становлення українського енергоринку імпортування електрики до нашої країни великими європейськими компаніями?

Питання імпортування електроенергії — це питання синхронізації ринків. Насправді повна синхронізація ринків — це дуже велике завдання на багато років. Над цим завданням потрібно починати працювати вже сьогодні. Але потрібно розуміти, що це не відбудеться за один день. Може бути, як проміжне рішення — це допуск зовнішніх гравців на внутрішній ринок і дозвіл їм працювати на внутрішньому ринку, а паралельно готуватися до інтеграції в європейський ринок електроенергії.

Західні партнери неодноразово критикували Україну за незавершеність реформування системи тарифоутворення на енергоносії, зокрема тарифів на газ. Чи не помітили ви через це в уряді бажання натиснути гальмо в процесі енергетичних реформ?

По-перше, реформа газового сектору — це дуже амбітна програма, яку ми всі домовилися виконувати ще 2014 року. Ця програма зачіпає дуже велику кількість гравців. Тому було б неправильно очікувати, що це буде легка реформа. Те, що відбувається зараз — коли наглядова рада НАК «Нафтогаз України» подала у відставку — це, певна річ, для нас дуже тривожний сигнал про те, що реформа не виходить. І наше завдання, як важливого гравця в цій реформі, полягає в тому, щоби допомогти всім сісти за стіл переговорів і домовитися, у який спосіб ми будемо продовжувати реформу. Адже реформа газового сектору — це, зокрема, питання національної безпеки. Гроші ЄБРР та інших кредиторів (це було перше фінансування для закупівлі реверсного газу) допомогли Нафтогазу впродовж тривалого часу не купувати газ у Газпрому. Це дає можливість Нафтогазу, з одного боку, більш активно вести переговори із сильних позицій. З іншого боку, 
ми вважаємо, що вищі ціни на газ нарешті створили стимули для внутрішнього видобування цього виду палива. Подивіться, скільки Україна видобувала газу в 70—80 роки, а скільки видобуває зараз. Цифри вкрай безрадісні. Насправді важливою причиною, чому не зростає видобуток газу, є те, що Україна купувала російський газ дорого, а видобутий в українських надрах газ уряд викуповував за копійки. Унаслідок Укргазвидобування та інші держкомпанії недоінвестовувалися, не впроваджували нові технології з видобування газу. Видобування через брак інвестицій скорочувалося, тому доводилося купувати ще більше російського дорогого газу.

У газовій сфері зростання ціни простимулював інтерес інвесторів до газовидобування і, як наслідок, модернізацію галузі. Чи може таке статися в електроенергетиці? Наприклад, якщо відбудеться підвищення ціни на українське вугілля?

Для ЄБРР вугілля делікатна тема. У межах Паризьких домовленостей ми не можемо фінансувати все, що пов’язане з вугіллям. Тому я вугілля не буду чіпати. Але те, що потрібно запускати в дію нові потужності, є безсумнівним. ЄБРР зі свого боку фінансує генерувальні держкомпанії, наприклад, ПАТ «Укргідроенерго» для того, щоби вони збільшили свої потужності й обсяг постачань електроенергії, а також компанії, які торгують «зеленою» енергетикою. Ми були б дуже раді, якби з’явилися інші гравці, які почали б інвестувати в інші види традиційної енергетики. Але, на жаль, поки таких проектів немає.

А біопаливо? Чи є перспектива в цього виду палива в Україні?

Взагалі вся «зелена» енергетика — це дуже правильна і важлива тема. Говорячи про розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в Україні, важливо пам’ятати про питання енергобезпеки країни. Адже ми знаємо, щодо ядерного палива й газу Україна має залежність від зовнішніх джерел.

Саме тому дуже важливим було створення спеціального режиму тарифоутворення, який дає змогу «зеленій» енергетиці розвиватися. Щоб запустити ринок, той механізм, який був обраний («зелений» тариф), напевно, був правильним. Але ми бачимо, що способи стимулювання ВДЕ змінюються. У сучасному світі найбільш адекватним вважається проведення аукціонів на потужності, а не «зелений тариф», який сьогодні застосовується. Ми бачили б ситуацію такою: нинішній режим (зелений тариф) потрібно залишити для тих, хто або вже вклав кошти, побудував об’єкт ВДЕ й дістав гарантії на момент своїх інвестицій, що цей режим буде працювати, або для тих, хто зараз запускається. Але водночас ми вже обговорюємо з Верховною Радою і з Мінпаливвугілля потребу розроблення нового законодавства, яке замінить наявний механізм «зелених тарифів» і запропонує інші способи стимулювання. Такими способами може стати проведення аукціонів, коли потенційні виробники «зеленої» електроенергії будуть давати свої цінові пропозиції: за яким тарифом вони готові продавати енергію з новозбудованих потужностей. Ми бачимо, що в країнах, де такий механізм працює, це призводить до великого зниження тарифів на електроенергію. Однак робити це адміністративним способом, просто зменшуючи тариф, нам видається недоцільним. Потрібно тестувати ринок і намагатися дістати конкурентну пропозицію з ринку, а ринок сам буде говорити, за якою ціною він готовий запускати нові потужності.

Є й інша проблема: наскільки адекватно враховується амортизація наявних основних фондів у ціні традиційної енергетики. Це стане зрозумілим тоді, коли ми побачимо першого гравця, який побудує нові енергопотужності в традиційній енергетиці й заявить ціну, за якою він готовий продавати електрику з новозбудованих потужностей. Ринок покаже. Однак зовсім не факт, що ціна електроенергії з цієї нової ТЕС буде набагато дешевшою, ніж ціна, за якою буде продавати електрику «зелена» енергетика, якщо провести конкурентний тендер.

З чим ви пов’язуєте суперечливі заяви уряду щодо впровадження стимулювального тарифоутворення? На Вашу думку, RAB-регулювання потрібне?

Однозначно, RAB-регулювання — це те, що зробити обов’язково потрібно. І ми сподіваємося, що стимулювальне тарифоутворення буде впроваджуватися. Ми бачимо, що з боку регулятора є бажання запускати RAB-регулювання. Поки немає стимулювального тарифоутворення, ціни на енергоактиви, які будуть продаватися, будуть дуже низькі. І є ризик, що інституційні, стратегічні інвестори просто не прийдуть в Україну. Тому що для них ризики, пов’язані з нерозумінням, як буде визначатися ціна, у який спосіб буде функціонувати ринок, будуть настільки високими, що вони просто не погодяться купувати енергетичні активи навіть за низькою ціною.

Друге питання для інвесторів — це прозора приватизація. Ми знаємо, що до Верховної Ради вже подали закон про зміни до закону про приватизацію. Коли виставили на продаж пакети акцій розподільчих енергокомпаній, ми бачили дуже велику зацікавленість щодо них із боку іноземних інвесторів: приїжджали європейські, американські компанії. Але їх лякає те, у який спосіб був організований процес приватизації. Наприклад, питання мінімальної ціни, термінів на подавання заявок. Є ціла низка процедурних питань, які показали, що приватизація в тому вигляді, у якому вона була закладена попереднім законом, не працює. Саме тому ми дуже активно працюємо з урядом і фондом держмайна (ФДМ) щодо розроблення нового закону про приватизацію.