Костянтин Ущаповський: Енергетика мусить збільшувати свій потенціал

Костянтин Ущаповський: Енергетика мусить збільшувати свій потенціал

На шляху до нового ринку належить розв’язати багато питань, керуючись новою Енергетичною стратегією й законом про ринок електроенергії. У цих документах закладені принципи, які будуть реалізовані в процесі реформ і дадуть змогу створити ринок, орієнтований на споживача. Про це в інтерв’ю Енергореформі заявив радник міністра енергетики та вугільної промисловості Костянтин Ущаповський.

Костянтин Ущаповський: Енергетика мусить збільшувати свій потенціал

На шляху до нового ринку належить розв’язати багато питань, керуючись новою Енергетичною стратегією й законом про ринок електроенергії. У цих документах закладені принципи, які будуть реалізовані в процесі реформ і дадуть змогу створити ринок, орієнтований на споживача. Про це в інтерв’ю Енергореформі заявив радник міністра енергетики та вугільної промисловості Костянтин Ущаповський.

— Як ви оцінюєте поточну ситуацію в галузі й основні законодавчі ініціативи, що спрямовані на реформування?

Цього року Кабінет Міністрів ухвалив нову Енергетичну стратегію. Це не покроковий план дій для досягнення тієї чи іншої мети. Це декларація намірів — що ми хочемо бачити в енергетиці країни до 2035 року. Далі потрібно прописати шляхи, механізми реалізації цієї стратегії. Один із таких механізмів — самодостатній закон про ринок електроенергії. Він передбачає повну лібералізацію енергоринку, і в межах цього закону вже закладено виконання деяких завдань, які позначені в Енергостратегії.

Сьогодні модель єдиного покупця себе вичерпала. Всередині ринку є величезна заборгованість, все ще є перехресне субсидування, і це заважає впровадженню всіх спрямованих на реформування ініціатив. Тому, реалізуючи Енергетичну стратегію та положення закону, ми розв’язуємо фундаментально важкі проблеми, які сьогодні заважають рухатися далі.

Жодна реформа не дає результату на початку. Після того як запрацює новий ринок електроенергії 2019 року, ми побачимо, як за кілька років завдяки здоровій конкуренції тарифи почнуть знижуватися.

Для нас, споживачів світла й тепла, насамперед важлива якість надання послуг — якщо ви не впевнені, що у вас постійно буде електрика, то ви не можете планувати свій життєвий цикл.

Ціна послуги так само важлива. Якщо вам пропонують якісну послугу, то ви, як споживач, готові платити за неї адекватну ринкову ціну. Сьогодні в тому механізмі, який зараз працює, споживач не бачить адекватної ціни. Тариф підвищується, а чому це відбувається, йому не зрозуміло. У старому механізмі роботи енергоринку немає індикатива, який би вказував споживачеві, що він платить справедливу ціну за послугу. Це породжує низку маніпуляцій, популізм тощо.

Є ще питання прозорості. Наші енергокомпанії і їхні витрати мають бути абсолютно відкриті та зрозумілі споживачеві. Є люди, які хочуть бачити структуру наповнення тарифу обленерго або якоїсь генерації, щоби розуміти, що вони ці гроші інвестували в розвиток мереж і підстанцій, у поліпшення системи обліку та ін.

Ось ці три умови — якість, ціна і прозорість — сьогодні закладені в підґрунтя Енергостратегії та закону про ринок електроенергії.

Принцип закону про ринок електроенергії — повернутися обличчям до споживача. У старій моделі ринку все робилося заради його учасників. У новій моделі постачальник послуг, компанія і споживач — рівноцінні партнери. Будь-який споживач має розуміти, що в майбутньому він зможе мати партнерські відносини з компаніями, надаючи певні послуги з регулювання, накопичення електроенергії тощо.

— Які основні проблеми доведеться розв’язувати на шляху до нового ринку?

Найбільшою проблемою ринку залишається заборгованість ДП «Енергоринок» перед генерувальними компаніями, а також заборгованість енергопостачальних компаній перед «Енергоринком». У межах реалізації закону про ринок електроенергії завдання номер один, висловлюючись фінансовим сленгом, «розшити» ці заборгованості. Якщо вони залишаться, це буде додаткове навантаження на всі фінансові показники компаній і, як наслідок, дуже низька їхня інвестиційна привабливість. Тобто цю проблему потрібно розв’язати. Механізмів є безліч. Це, у принципі, і будуть робити ті групи, які створені в межах Координаційної ради при Кабінеті Міністрів України. Це — головна проблема.

— Улітку цього року НЕК «Укренерго» підписала угоду про умови майбутнього об’єднання з ENTSO-E. Що це означає для української енергетики і для країни загалом?

Ця подія недооцінена, їй, на жаль, приділяється мало уваги. Її можна ставити поруч з ухваленням закону про ринок електроенергії й Енергостратегії, тому що виконання цієї угоди фактично відкриває нам ринки Європи. Сьогодні наші експортні можливості обмежені потужністю 650 МВт через Бурштинський острів і 225 МВт спрямованим передаванням 220 кВ Добротвірська ТЕС — Замостя. У разі об’єднання енергосистем технологічно можемо виходити, нехай не відразу, на 5,5—6 тис. МВт. Електроенергія може потрапити в першу трійку експортних товарів України.

Аналіз європейського ринку говорить про те, що Європа буде ставати більш енергодефіцитною з однієї простої причини — через жорстке екологічне законодавство, яке не дає їм розвивати серйозно деякі види генерації. Україна має бути до цього готова.

До цього договору додається перелік заходів, які Україна зобов’язується здійснити, після чого зможе приєднатися. Це може дати поштовх не тільки галузі, а й усій економіці України.

Що таке для енергетики інтеграція в ENTSO-E? Це новий щабель технічного розвитку енергетичних підприємств. Ми переходимо на європейські технологічні стандарти, нам треба модернізувати, змінювати масу обладнання, перейти на якісно новий стандарт його експлуатації. У нас буде менше аварійних вимкнень та інших проблем.

Звичайно, будуть потрібні чималі фінансові вкладення, але ми озброєні тими знаннями європейських колег, які такий шлях уже пройшли і працюють за новими стандартами. Нам не треба нічого придумувати, треба брати перелік заходів і працювати.

— Як ви оцінюєте можливості експорту електроенергії в контексті поточних реформ?

Україна має достатньо потужні енергетичні об’єкти. Це й чотири АЕС, й 14 потужних ТЕС. Установлена потужність українських електростанцій становить приблизно 52 тис. МВт за сьогоднішнього споживання приблизно 20 тис. МВт, тобто в нас профіцит установлених потужностей становить майже 2/3. Тому, якщо говоримо, що хочемо щось імпортувати або експортувати, то мусимо звести баланс енергоресурсів і подивитися, що нам вигідно.

Електроенергія — високотехнологічний продукт, він має високу ціну. Найкраще забезпечити нашу генерацію паливом і продавати електроенергію за кордон, отримуючи валюту для країни. Сьогодні ціна на електроенергію непогана в тій самій Молдові, у Білорусі. Наша електроенергія конкурентоспроможна на цих ринках за умови ліквідації перехресного субсидування, тому на ці ринки можна виходити.

Але водночас треба розв’язувати багато питань. Перше, що ми мусимо розуміти — експорт електроенергії не є самоціллю, він добрий у разі виконання основної умови — не має бути дефіциту цього продукту всередині країни.

Тому перспектива одна — збільшувати свій енергетичний потенціал. У нас є дуже висококваліфіковані фахівці. Щоб працювати на об’єктах енергетики, потрібні саме ці кадри. Ми не повністю використовуємо цей ресурс, так само як і ресурс наявних потужностей. Байдуже, у чиїй власності ці потужності, долю енергосистеми не вирішують власники компаній, її вирішує держава. Гравці зобов’язуються виконувати ті правила, які прописуються в межах законів і тієї ж Енергостратегії.

І тут ми підходимо до головного. Насправді ухвалення Енергостратегії та закону — це дуже важливий крок, але це всього лише перший крок, і він не гарантує успіх. Потрібно дуже чітко і кваліфіковано розробити вторинні акти, які й визначать подальшу роботу цього механізму.

Гадаю, ухвалення закону й Енергостратегії — не більше ніж чверть реального реформування ринку. Нам залишилося зробити ще три чверті.

Для цього при Кабміні створений Координаційний центр, який виконує функцію вищого органу з розгляду відповідного вторинного законодавства. Зібрані групи фахівців, створений т. зв. проектний офіс. Він братиме участь у розробленні вторинного законодавства, організовуватиме його розгляд, зокрема і громадський, і далі ставитиме на обговорення в Координаційній раді, яка з тими чи іншими поправками буде ухвалювати рішення, давати добро на його затвердження й подальше впровадження в життя.

Закон передбачає, що фактично основною організацією, яка буде затверджувати всю нормативну базу (вторинне законодавство) в енергетиці, стає національний регулятор, НКРЕКП. Ми відразу переходимо до наступного питання: якщо створення Координаційного центру при Кабміні — серйозний крок, і ці люди високого рівня розглядатимуть документи й розв’язувати протиріччя, які виникатимуть під час написання цієї нормативної бази між різними галузями та міністерствами, то ухвалювати цю нормативну базу однаково буде регулятор.

Тому потрібно своєчасно здійснити ротацію членів регулятора відповідно до Закону про НКРЕКП. Туди мусять прийти незалежні фахівці, які будуть ухвалювати компетентні рішення, маючи відповідний досвід і виважено ставлячись до новацій. Головне — не нашкодити.

— Наскільки актуальним є впровадження RAB-регулювання в Україні?

Це правильний механізм. Потрібно мати джерела для модернізації наших мереж. Їхня спрацьованість дійсно вже становить понад 60%. Я кілька років керував НЕК «Укренерго» і знаю, що ми маємо ЛЕП, уведені в експлуатацію 1948 року, є підстанції, яким понад 50 років. Це обладнання працює тільки завдяки висококласному персоналу, виконанню таких регламентних робіт, як поточне обслуговування, ремонт.

Але будь-який механізм має обмежений ресурс. Тому RАВ-регулювання — це дуже прогресивний крок. Єдине — з нього мають бути цілком виключені можливі політичні спекуляції, пов’язані з тим моментом, що хтось буде отримувати надприбуток. І найголовніше — кінцевий споживач мусить мати можливість бачити, куди ці гроші будуть спрямовані. Це додаткове джерело коштів має бути використане на модернізацію, розвиток, заміну обладнання, капремонт.

Це дуже правильно, це треба робити. Тільки для цього в українську енергетику прийдуть інвестиції.

— Що ще допоможе залучити інвестиції?

Головне, що потрібно стратегічному інвесторові — зрозумілі правила. Він має розуміти, що ці правила в досить тривалому проміжку часу не змінюватимуться. Тоді він готовий зайти. Якщо буде впроваджено RАВ-регулювання, то інвестиційна привабливість наших компаній набагато виросте.

Інвестор буде розуміти, що сьогодні, вклавши в купівлю обленерго мільярд, наступного року він отримає 12,5% від вкладених грошей як тариф. Ці гроші 100% прийдуть, просто він мусить мати стратегічний план, що він на ці гроші побудує або модернізує. Цей план називається інвестиційна програма.

— Що ви думаєте про перехід від ручного регулювання галузі до ринкового ціноутворення? Наскільки важкою буде лібералізація ринку?

Це буде досить болісна процедура і, на мій погляд, на початку вона призведе до зростання тарифів. Але інших механізмів підвищення ефективності у світі не придумали.

Ми маємо користуватися досвідом наших західних партнерів, механізми роботи відкритих конкурентних ринків давно відомі. Їх потрібно переймати і плавно адаптувати до реалій нашої країни. Водночас в основі мають залишатися соціальний і технологічний складники. Надійність роботи енергосистеми України й низьке тарифне навантаження на кінцевих споживачів є пріоритетними.