Електроенергію потрібно продавати, як м’ясо та овочі — глава норвезької енергетичної компанії
Глава норвезької AICE Hydro Арне Якобсон вказує на те, що в секторі відновлюваної енергетики не потрібно змінювати правила гри щодва роки

Глава компанії – великого виробника гідроенергії в Норвегії AICE Hydro AS Арне Якобсон розповідає, як Україні реформувати свій ринок електроенергії так, щоб він відповідав європейським правилам і став цікавішим для інвесторів
Цього року в Україні було прийнято новий закон про ринок електроенергії, вимоги якого узгоджені з вимогами законодавства Європейського Союзу, зокрема Третього енергетичного пакета.
У державному підприємстві Енергоринок, яке сьогодні є оператором Об'єднаного ринку електроенергії України, тобто регулює всі перетоки електроенергії та грошей, повідомили, що в структурі ДП вже створено два підрозділи, які після проведення реформи будуть виконувати функції нових операторів – це оператор ринку на добу вперед і державне підприємство – "гарантований покупець".
Ринок на добу вперед буде базуватися на принципах біржової торгівлі, тобто ціну електроенергії визначатимуть на наступний день. Також у рамках цього оператора буде створено внутрішньодобовий ринок.
За словами директора Енергоринку Юрія Гнатюка, підприємство розглядає можливість використовувати норвезький алгоритм функціонування ринку.
А як власне влаштовано норвезький ринок електроенергії? Про це НВ Бізнес вирішив запитати у Арне Якобсона, глави правління компанії AICE Hydro AS, яка є великим виробником гідроенергії в Норвегії.
– Навіщо, в принципі, необхідно розвивати гідроенергетику в світі? Що це дає?
– Це відновлювальна енергія, одна з найбільш відомих і використовуваних у минулому. Відомі технології. Традиційно дешевша, порівняно з іншими новішими джерелами відновлюваної енергії. Існує великий потенціал водної енергії, який можна отримати. Гідро – це природний ресурс, який можна використовувати.
– Але в Україні існує думка, що гідроенергія дорожча, ніж атомна енергія, наприклад.
– Я б посперечався, що вона дорожча. А якщо ще врахувати можливі наслідки катастрофи (від атомних станцій – ред.). Гідро – одна з найдешевших форм виробництва енергії на сьогодні. Тому я не погоджуся з такою заявою.
– Розкажіть, будь ласка, про влаштування ринку електроенергії в Норвегії? Хто встановлює тарифи? Хто регулює ринок?
– У Норвегії ринок дерегульований або лібералізований в результаті реформи. Виробники продають електроенергію споживачам безпосередньо на торгових майданчиках. Цей ринок схожий на той, де ви купуєте м'ясо, овочі тощо. Ціна на електрику встановлюється на аукціоні щодня о 12 годині на наступні 24 години.
Але в країні існують і "критичні ділянки": десь виробляють більше енергії, десь менше. У великих містах споживають більше, ніж у сільській місцевості. Десь більше виробничих потужностей, але менше споживання, тому ціни нижчі. А десь навпаки, мало виробляють енергії, але багато споживають – тому ціни вищі. Тому в Норвегії можуть бути різні ціни в різних регіонах. Тому такі аукціони визначають не тільки ціну на годину, але і ціну на годину в певному регіоні. У Норвегії 4-5 цінових регіонів.
– Для нас це просто фантастика, оскільки у нас регулювання. Який тариф сьогодні діє на гідроенергію в Норвегії? Наскільки він вас влаштовує?
– Ціна в Норвегії низька, 40.3 ері за кіловат-годину. Адже існує її надлишок. Тариф однаковий для всіх виробників, хай то газ чи гідроенергія.
Переважно електроенергію в Норвегії виробляють гідростанції. При цьому для маленької гідростанції, які ми розробляємо, або якщо це нова станція відновлюваної енергії, в Норвегії передбачений так званий "зелений сертифікат", який ви можете продати і отримати додаткову вартість.
– Як Україні варто було б реформувати ринок електроенергії, щоб він відповідав європейським правилам?
– Зробити треба багато. Думаю, що найважливіше – мати довгострокову стабільну загальну структуру. Мати стабільні умови, стабільні ціни, в даному випадку – ціни на відновлювану енергію. Ця умова має охоплювати не лише найближчі 10 років, а й наступні 20-30 років.
Виробництво електроенергії – це високовитратна інтенсивна галузь. Потрібно інвестувати багато і відразу, а віддача розтягнеться на кілька років. Швидкі зміни – від цін на відновлювану енергію до аукціонів – інвестори це ненавидять.
– Яку частку повинна займати альтернативна енергетика, в тому числі гідроенергетика, в українському ПЕК?
– В ідеалі – 100%. Але на практиці реальною метою буде 10-15%. Якщо ви досягнете 12%, то це буде великий крок. Але в ідеалі кожна країна повинна прагнути до 100%.
– Що треба змінити на ринку і як його реформувати, щоб він став цікавішим для інвесторів?
– Потрібно реалізувати три моменти: знищити корупцію, спростити процес ліцензування (що зовсім не складно) і забезпечити стабільність (що також не складно).
В Україні все ще надто складний, бюрократичний процес отримання ліцензій для створення потужностей з відновлюваної енергії – тому, необхідне спрощення цього процесу.
Просто треба сказати політикам не лізти, залишити все як є. А якщо міняти, то попередити галузь завчасно, потім зробити і залишити в спокої. У цьому секторі не варто міняти правила гри що два роки.