Агресія Росії проти України стала можлива через «Північний потік»

Агресія Росії проти України стала можлива через «Північний потік»

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, впевнений, що частина грошей, які ЄС платить Росії за газ, йдуть на дестабілізацію Європи.

Агресія Росії проти України стала можлива через «Північний потік»

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, впевнений, що частина грошей, які ЄС платить Росії за газ, йдуть на дестабілізацію Європи.

«ДС» Наскільки реалістична програма «20/20», тобто збільшення видобутку газу до 2020 року? 
В. О. Програма «20/20» амбітна й гарна, але нереальна. Зрозуміло, що вся газовидобувна галузь у 2020 році не зможе видобути 27 млрд куб. м, зокрема держкомпанія «Укргазвидобування», найбільший добувач, не зможе вийти на заплановані 20 млрд куб. м газу на рік. Хоча, якщо порівняти з іншими компаніями, «Укргазвидобування» намагається інвестувати в розробку нових родовищ, буріння, зокрема пошукове буріння. Так, цьогоріч компанія збільшить видобуток приблизно на 500 млн куб. м (у 2016 р. видобуток становив — 14, 6 млрд куб. м). Але більшість компаній приватного бізнесу, навпаки, зменшують темпи зростання видобутку, попри те, що до 2013 року вони нарощували свої показники дуже динамічно, а держкомпанія була на одному рівні або навіть трохи знижувала видобуток. Підвищення ціни на газ для внутрішніх споживачів у кілька разів не позначилося на зростанні газовидобування, як планувалося. Інвестицій недостатньо, щоби відкривати нові запаси, інтенсифікувати в газовидобування та вийти на заплановані показники.
«ДС» І куди ми вийдемо?
В. О. За моїми прогнозами, до 2020 року ми можемо вийти максимум на 23–24 млрд куб. м. Це «Укргазвидобування» плюс усі приватні видобувні компанії, де частка держкомпанії буде в межах 17–17,5 млрд куб. м. Але й це не факт! Про те, що програма «20/20» нереальна, я говорив, коли її тільки приймали, там не враховувалися всі ризики. Підвищення газовидобування пов’язане з довгими інвестиціями. Нам таких кредитних ліній ніхто не відкриє. Українські інвестори можуть профінансувати в дуже скромних розмірах. Тому межа видобутку в контексті нашого інвестклімату — 23–24 млрд куб. м. І це, повторюся, оптимістичний прогноз! Такий видобуток нікого не може задовольняти.

§  Був розрахунок на те, що підвищення цін на газ піде на газовидобування. Але вони не всі туди були спрямовані, переважно пішли в держбюджет і на приватні потреби власників газовидобувних компаній.

Очікуваного ефекту поки не вийшло.
«ДС» У 2016 році Україна спожила 33,2 млрд куб. м газу. Наскільки можливо й бажано зменшити споживання у 2020 році?
В. О. Україна може вийти на споживання 25–27 млрд. Для цього потрібно, по-перше, провести монетизацію субсидій. Коли субсидії отримуватимуть не компанії-монополісти, а конкретний споживач, він буде зацікавлений економити гроші, відповідно, і газ.

§  Зараз у одержувача субсидій немає стимулу для економії, а монопольні компанії зацікавлені в тому, щоби споживали більше.

По-друге, тотальний облік енергоресурсів.

Споживання на рівні 25 млрд — це реальна мета. Якщо ми збільшимо власний видобуток до 23 млрд і зможемо зменшити споживання до 25 млрд, докуповувати треба буде 2 млрд куб. м газу. Україна може перейти на 90% самозабезпечення газом. До речі, немає сенсу сильно збільшувати видобування газу, коли у вас система споживання енергоресурсів працює, як друшляк. Тобто питання ефективності споживання має бути найпріоритетнішим, якщо порівнювати зі збільшенням видобування.
«ДС» У Верховній Раді є законопроект про зниження ренти за видобування газу. Яке ваше ставлення до цього законопроекту?
В. О. Там законопроект, що передбачає зниження рентної плати для нових родовищ до 12%, тобто більш ніж удвічі (для робочих свердловин рента залишається без змін — 29% з покладів до 5 км і 14% з покладів понад 5 км. — «ДС»). Це частково допоможе, але не радикально.

§  Тому що в умовах величезних політичних ризиків, відсутності rule of law (верховенство права. — «ДС») тривалих інвестицій не буде.

Простіше купувати газ і перепродавати його в Україну. Понад 40 компаній, які експортують природний газ і в такий спосіб заробляють, зайшли в Україну. Це простіше, ніж інвестувати в проекти, які можуть окупитися за 20 років.
«ДС» Обхідні російські маршрути, насамперед «Північний потік — 2», як тут бути й що ми можемо зробити, скільки залишилося часу?
В. О. Часу немає, багато часу втратили, були непослідовні дії. Насамперед мова йде про затягування процесу анбандлінгу, реформування «Нафтогазу» і створення оператора ГТС. Питання затягується, а треба було його розв’язати ще три роки тому.
До того ж підвищення тарифів на транзит природного газу. Тариф української ГТС — один із найвищих у Європі.
Це ще один додатковий аргумент «Газпрому» для агітації європейців за обхідний маршрут. Рішення про підняття тарифів було несвоєчасним і нескоординованим. Це результат нескоординованості дій уряду й керівництва «Нафтогазу». Поки я не бачу гармонізації дій уряду та «Нафтогазу». У них два погляди щодо багатьох питань реформування газового сектору, це не сприяє реформуванню та створенню образу серйозного партнера.
«ДС» Так, але чому ж ми не можемо провести анбандлінг, мало кого цікавить специфіка стосунків між Гройсманом та Коболєвим, цікавить результат?
В. О. На мій погляд, через небажання керівництва «Нафтогазу» втратити контроль над найбільшою своєю дочірньою компанією — «Укртрансгазом», яка дає понад 90% всіх доходів компанії. Це, по-перше. По-друге, контроль над «Укртрансгазом» дає змогу керівникам «Нафтогазу» бути політичними фігурами, якщо вони його втратять, перетворяться на простих менеджерів, їхня політична вага в Україні й на міжнародному рівні набагато знизиться. Вони прекрасно це все розуміють, тому, з одного боку, підтримують реформи, а на практиці їх затягують. Я їх розумію, жодна компанія не хоче віддавати найкращу частину свого бізнесу. Тому тут питання ще волі уряду, на ньому лежить відповідальність за реформування «Нафтогазу».
«ДС» «Північний потік — 2», кому він вигідний у Європі, як ці країни ранжувати?
В. О. «Північний потік — 2» лобіюють Німеччина, Нідерланди, Франції та Австрія. Компанії, які беруть участь у будівництві «Північного потоку — 2," мало чим ризикують, ризики бере на себе РФ.

§  «Газпром» дає цим компаніям знижки на газ і забезпечує великі обсяги будівельних робіт — це робочі місця та замовлення для цих країн. Великі інтереси та великі гроші.

До того ж специфічні відносини між «Газпромом» і європейськими впливовими особами, насамперед через фінансову зацікавленість. У них із «Газпромом» відпрацьовані надійні схеми.
Питання геополітичних ризиків їх не цікавлять, тому що вони прикриті країнами Східної та Центральної Європи. Прямої загрози для себе вони не бачать.
«ДС» Може, загрози й немає?
В. О. На мій погляд, це помилка, оскільки що більше вони наповнюють РФ грошима через збільшення купівлі енергоресурсів, то небезпечнішою вона стає для Європи. На ці гроші вони здійснюють кібератаки, підкуповують політиків, купують цілі партії, медіа, журналістів, депутатів. Це ж не просто так, вони працюють на поглиблення політичних ризиків і криз для країн Західної Європи. До того ж агресивна поведінка РФ змушує європейців переозброювати свою армію, збільшувати витрати на оборону. Це така сумнівна співпраця, яка дає конкретний прибуток порівняно невеликій купці представників європейського бізнесу та корумпованих чиновників, але веде до глобальної нестабільності в Європі.
До того ж «Північний потік» розбалансує геополітичну ситуацію в Європі. Наприклад, у Росії серйозні природні ресурси та більше населення, якщо порівняти з Україною. Єдине, чим компенсувався цей дисбаланс, залежність РФ від України щодо транзиту. Поки цей баланс зберігався, Європа гарантувала собі стабільність, не було війни.

§  Побудувавши «Північний потік», Росія частково скасувала свою залежність від української труби й розв’язала собі руки в діях проти України.

На жаль, нерідко європейський бізнес і підгодовані ним чиновники мислять категоріями швидкої комерції за всяку ціну, а не європейськими цінностями, що спрямовані на підтримання миру та безпеки в Європі.
«ДС» Ну це ж не вперше німці йдуть до створення спільного кордону з Москвою…
В. О. Зрештою велика частина грошей із цих сотень мільярдів доларів і євро, якими ЄС наповнює Кремль, йдуть на дестабілізацію системи безпеки в Європі. Вони вже там. Це одна з основних причин зростання політичних проблем у країнах ЄС. І це лише початок. Важливу роль у здатності Росії так поводитися відіграють гроші, які всі ці роки йшли з Німеччини в Росію. Тому сказати, що Німеччина буде на острівці стабільності в дедалі більш дестабілізовній Європі, такого не буде. Образно кажучи, для німців «каса попереду».

§  Країни Східної Європи просто ближчі до РФ. Польща, Словаччина та Україна гостріше все це сприймають, ніж країни Західної Європи.

«ДС» Третій енергопакет може зупинити «Північний потік — 2»?

В. О. Сьогодні знайдено алгоритм, який може оминути положення Третього енергопакета. Це коли труба буде належати групі європейських компаній, газ може перекуповуватися європейськими компаніями, але це буде, певна річ, саме російський газ. Формально все ніби в межах Третього енергопакета, важко до чогось причепитися. Але суть та сама — труба буде побудована з Росії для транспортування російського газу, збільшення залежності Європи від російського газу та наповнення РФ грошима за енергоресурси, які будуть використані для підриву Євросоюзу як проекту.
«ДС» LNG, норвезький і алжирський гази можуть конкурувати з російським?
В. О. Частка російського газу в європейському споживанні приблизно 30%. Вона збільшується, тому що зменшується власне видобування в Європі. Тут надії на LNG, побудовані термінали в Польщі та Литві. Є сподівання щодо американського газу, багато європейських терміналів незаповнені, здатні приймати більш серйозні об’єми.

§  У США є надлишок природного газу через сланцеву революцію. Це змушує росіян демпінгувати, для них це — питання політики.

Росія здатна демпінгувати, а американський бізнес не зможе витримати політичного демпінгу. Буде важка боротьба за європейський ринок між США і РФ. Не факт, що американці переможуть.
«ДС» Які тенденції візьмуть гору на світовому газовому ринку?
В. О. Буде збільшуватися частка LNG. Вона може перевищити в структурі частку трубопровідного газу. Ціна на природний газ не залежатиме від ціни на нафту та нафтопродукти. Газовий ринок може стати самостійним, дедалі більше контрактів буде на спотовому ринку. Це вигідно споживачам. Постачання з Австралії в Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР) будуть сприяти зниженню цін на газ. Відповідно, Катар, США та ОАЕ можуть переорієнтувати на європейський ринок частину своєї сировини, що буде тиснути на ціни вниз. Це добре для всіх європейських споживачів.
«ДС» І питання про вугілля. У нас кажуть, що відмовилися від російського газу, але цього року вже понад $2 млрд Україна витратила на імпортування вугілля, понад 50% усього вугілля йде з РФ. Як позбутися цього?
В. О. Перше: енергоощадження, термомодернізація будівель, прилади обліку, модернізація котелень. Друге: система транспортування та теплопостачання, втрати в енергомережах, там є що скорочувати. Третє: було б добре більше інвестувати в шахти, які мають запаси газової групи, переобладнати блоки ТЕС із використання антрацитового вугілля на вугілля газової групи. Четверте: нарощувати інвестиції у ВДЕ, які здатні поступово заміняти частину вугільної генерації. П’яте: збільшення видобування природного газу. 
У разі нормальної і скоординованої політики, у разі збільшення диверсифікації постачань і збільшення власного видобування, ми можемо розв’язати цю проблему найближчими роками. Інвестиції в енергоощадження дадуть найшвидший ефект.

Олександр Куриленко